| |
"Іноді йому здавалось, що на Землю він потрапив цілком сформованою особистістю. Так дослідник-мандрівник розуміє, що у його мандрах він може опиратись лише на себе, на свою жагу до знань, на неймовірну любов до життя і на невпинне, безкінечне пізнання світу. Тільки тоді мандрівка Земною кулею буде виправдана за результатом якості такої мандрівки.
Початок життя Павла Шарко прийшовся на завершення 1940-х, післявоєнний час на півночі Казахстану, у містечку Федорівка. Саме ця місцевість відзначилась великою кількістю переселенців, а у дореволюційні часи - це були революціонери, політв'язні, різночинці і дворяни, військові.
А у 1950-ті хлопчик-підліток стояв просто неба і намагався запустити у повітря власноруч виготовлений літачок-модель. Для Павла це була не просто небесна сфера, небо для нього стало об'єктом дослідження. Згодом захопився і радіо - самотужки вивчав принципи дії радіохвиль, безкінечно заворожуючись таким фізичним феноменом. Та, коли родич Павла дав йому перший урок масляними фарбами, хлопець інтуїтивно відчув, що ніколи не відійде від цього заворожуючого мистецького поля.
Проходять роки, і Павло Якович Шарко стає професійним військовим. Глибинна людська порядність, привита батьками ідеї доблесті, романтичні сподівання, життя за кодексом честі, те, що Павло читав у Каверіна, Дюма, Джека Лондона - все узяв на озброєння, прийняв як невід'ємне правило у своєму житті. І, звичайно, наука. І, звичайно, мрія про зустріч із живописом.
А, коли Київ розкрив свої обійми військовому спеціалісту Павлу Шарко, він закохався у місто, і відтоді починається незвичайно яскравий етап життя нашого героя. Книги Маркеса, Василя Шукшина, Михайла Булгакова, поетика філософії Григорія Сковороди, музика Бортнянського, Березнівського, Баха… І надзвичайна, містична атмосфера самого міста, все відкриває двері молодій людині до широкої зали мистецтва живопису.
Служба у протикосмічних силах, навіть саме звучання цього визначення, неначе переносить нас до фантастичних мандрів космічним простором. Проте, через декілька десятиліть наш народ зіштовхнеться зі страшною трагедією вторгнення ворога на нашу землю, а "космічні війська" намагатимуться винищити нас. Загинуть тисячі наших громадян, буде розбито тисячі сімей, розорені, з такою старанністю викохані сади, поля, городи.
А поки що Павло Шарко вдивляється у картини майстрів живопису, вчиться, шукає свій стиль, свою творчу мову. І поступово "винаходить" свою художню мову. Це можна визначити як "плакатний живопис", цікавий своєю влучністю образів, яскравою гамою кольорів, притаманних сюрреалістичному живопису.
Саме Габріель Маркес, своєю медитативно-філософською прозою безкінечності споглядання себе у світі і світу у собі, відкрив для Павла Шарко систему образного алфавіту драматичних подій життя людини.
Михайло Булгаков. Його "Майстер і Маргарита" занурюють думки і образи Павла у філософську містику фаустівських вічних питань. Тепер Павло Шарко у своїх творах намагається не приховувати тих чудес, що життя нам пропонує. Він більш відверто використовує яскраві відкриті кольори, виводить більш узагальнені образи за своєю пластичною мовою. Цьому його вчать і Маркес, і Булгаков.
Якщо поступало вдивлятись у пейзажі автора, можна зануритись у фантазійний світ уяви художника про те, якою насправді, за його художньою думкою є природа нашої планети. У баченні художника ліси, ріки, поля, небесний простір несуть у собі неймовірної яскравості і контрастності кольорову гаму. Не зважаючи на пори року. Він фіксує ту особливу позицію сонячного освітлення, коли природа стає перед нами у драматичній величі всіх своїх іпостасей.
Починаючи з 2022 року утворчості Павла Шарко з'являється героїко-трагедійні ноти, адже як свідок, що пережив місяці окупації, як людина, що почала розпізнавати серед людей живих вторгнення демонічних сил, як військовий, дитя війни, він стає тепер художником війни. Проте віра у перемогу нашого народу надає картинам Павла Шарко стійкості своєї правди, не допускає мінору. Скоріш, в його роботах ми чуємо віддалене звучання переможного козацького маршу.
Наталія Бондаренко, мистецтвознавець
. . . .
Наталія Миколаївна Бондаренко - директор художніх програм Українського гуманітарного фонду, член Національної спілки художників України, мистецтвознавець, драматург, режисер та сценарист документального кіно, куратор міжнародних художніх проектів та виставок у руслі музичної іконографії, таких як "Sintesis de Cuba" (у співпраці з посольством Куби в Україні), "Мистецтво Нігерії", "Чехія в українському живописі" (у співпраці з посольством Чехії в Україні), "День Планети" (у співпраці з Корпусом Світу США), "Джазові стандарти у живописі» (у співпраці з посольством США в Україні) та інші. Автор численних мистецтвознавчих публікацій у професійних художніх виданнях та популярних журналах Дипломант Корпусу Світу США 1999, VIII Київського Міжнародного фестивалю документальних фільмів «Кінолітопис 2009».
Освіта: НАКККіМ, Кафедра мистецтвознавства та експертної діяльності, спеціальність «Образотворче та декоративне мистецтво»; Аспірантура НАКККіМ, спеціальність «Теорія та історія культури»; Тема дисертаційного дослідження - "Мелопластичні репрезентації у сучасному образотворчому мистецтві».
Вибрані проекти
«Sintesis de Cuba» (посольство Республіки Куба)
«Дні голландського кіно» (Дім Кіно, посольство Нідерландів в Україні)
«Cuba, La Paloma de la Libertad» (посольство Республіки Куба в Україні)
«Дні кубинської культури в Україні» (посольство Республіки Куба в Україні)
«Мистецтво Нігерії» (Галерея журналу «Україна»)
«Чехія в українському живописі» (посольство Чеської Республіки в Україні)
«День Планети» («Корпус Миру», посольство США в Україні)
«Джаз стандарти у живописі» (посольство США в Україні)
«Туркменський килим» (посольство Туркменістану в Україні)
. . . .
"Sometimes it seemed to him that he came to Earth as a fully formed personality. This is how a traveling researcher understands that in his journeys he can rely only on himself, on his thirst for knowledge, on an incredible love for life and on an unceasing, endless knowledge of the world. Only then will the journey around the globe be justified by the quality of such a journey.
The beginning of Pavel Sharko's life came at the end of the 1940s, the post-war period in the north of Kazakhstan, in the town of Fedorivka. This area was marked by a large number of immigrants, and in the pre-revolutionary times - these were revolutionaries, political prisoners, various people and nobles, soldiers.
And in the 1950s, a teenage boy stood in the open sky and tried to launch a self-made model airplane into the air. For Pavlo, it was not just a heavenly sphere, the sky became an object of research for him. Later, he also became interested in radio - he independently studied the principles of radio waves, endlessly fascinated by such a physical phenomenon. But when Pavlo's relative gave him his first lesson in oil paints, the boy intuitively felt that he would never leave this fascinating artistic field.
Years pass, and Pavlo Yakovych Sharko becomes a professional soldier. Deep human decency, ideas of valor instilled by his parents, romantic hopes, living by the code of honour, what Pavlo read from Kaverin, Dumas, Jack London - he adopted everything, accepted it as an integral rule in his life. And, of course, science. And, of course, the dream of meeting painting.
And when Kyiv opened its arms to military specialist Pavlo Sharko, he fell in love with the city, and from then on, an unusually bright phase of our hero's life begins. Books by Marquez, Vasily Shukshin, Mikhail Bulgakov, the poetics of Grigory Skovoroda's philosophy, the music of Bortnyansky, Bereznivskyi, Bach... And the extraordinary, mystical atmosphere of the city itself, everything opens the door to a young person to the wide hall of the art of painting.
Service in anti-space forces, even the very sound of this definition, seems to transport us to fantastic journeys through outer space. However, in a few decades, our people will face the terrible tragedy of the enemy's invasion of our land, and the "space forces" will try to destroy us. Thousands of our citizens will die, thousands of families will be destroyed, the gardens, fields, gardens that were loved with such diligence will be ruined.
Meanwhile, Pavlo Sharko looks at the paintings of the masters of painting, studies, searches for his style, his creative language. And gradually 'invents' his artistic language. It can be defined as 'poster painting', interesting for its aptness of images, bright gamut of colours inherent in surrealist painting.
It was Gabriel Marquez, with his meditative and philosophical prose of the infinity of contemplation of oneself in the world and the world in oneself, who opened for Pavlo Sharko a system of figurative alphabet of dramatic events of a person's life.
Mikhail Bulgakov. His "Master and Margarita" immerse Pavlo's thoughts and images in the philosophical mysticism of Faustian eternal questions. Now, in his works, Pavlo Sharko tries not to hide the miracles that life offers us. He more openly uses bright open colours, derives more generalised images in his plastic language. Both Marquez and Bulgakov teach him this.
If you were to look into the landscape of the author, you can immerse yourself in the fantasy world of the artist's imagination about what the nature of our planet really is, according to his artistic opinion. In the artist's vision, forests, rivers, fields, and the sky contain a colour gamut of incredible brightness and contrast. Regardless of the seasons. It captures that special position of sunlight when nature stands before us in the dramatic grandeur of all its hypostases.
Starting from 2022, heroic and tragic notes appear in Pavlo Sharko's work, because as a witness who survived the months of occupation, as a person who began to recognize the invasion of demonic forces among living people, as a soldier, a child of war, he now becomes an artist of war. However, the belief in the victory of our people gives Pavlo Sharko's paintings the stability of their truth and does not allow for a minor. Rather, in his works we hear the distant sound of a victorious Cossack march.
Natalia Bondarenko, art critic
. . . .
Nataliya Mykolaivna Bondarenko - director of artistic programmes of the Ukrainian Humanitarian Fund, member of the National Union of Artists of Ukraine, art critic, playwright, director and screenwriter of documentary films, curator of international art projects and exhibitions in the vein of musical iconography, such as "Sinthesis de Cuba" (in cooperation with the embassy Cuba in Ukraine), "Nigerian Art", "Czech Republic in Ukrainian Painting" (in cooperation with the Embassy of the Czech Republic in Ukraine), "Planet Day" (in cooperation with the U.S. Peace Corps), "Jazz Standards in Painting" (in cooperation with the U.S. Embassy in Ukraine) and others. Author of numerous art publications in professional art publications and popular magazines. Graduate of the U.S. Peace Corps 1999,VIII Kyiv International Festival of Documentary Films "Kinolithopis 2009".
Education: NAKKKiM, Department of Art History and Expert Activity, specialty "Fine and Decorative Art"; Post-graduate course of NAKKKiM, specialty "Theory and History of Culture"; The topic of the dissertation research is "Meloplastic representations in modern fine art".
Selected projects
Sintesis de Cuba (Embassy of the Republic of Cuba)
"Dutch Cinema Days" (Kyiv Cinema House, Embassy of the Netherlands in Ukraine)
"Cuba, La Paloma de la Libertad" (Embassy of the Republic of Cuba in Ukraine)
"Days of Cuban culture in Ukraine" (Embassy of the Republic of Cuba in Ukraine)
"Art of Nigeria" (Gallery of "Ukraine" magazine)
"Czech Republic in Ukrainian painting" (Embassy of the Czech Republic in Ukraine)
"Planet Day" (Peace Corps, U.S. Embassy in Ukraine)
"Jazz standards in painting" (U.S. Embassy in Ukraine)
"Turkmen carpet" (Embassy of Turkmenistan in Ukraine)
|
|
|
