актуальність насамперед
Times of Ukraine
actuality first
The Open
Social Tribune
Відкрита
Громадська
Трибуна
|
|
|
|
|
|
|
|
|
актуальність насамперед |
|
|
Times of Ukraine |
|
|
actuality first |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
The Open Social Tribune |
|
|
|
|
|
Відкрита Громадська Трибуна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Історія Житомира Житомир - одне з найстаріших міст України, адміністративний, економічний і культурний центр Житомирської області (з 1937 р.), найбільше місто Українського Полісся, розташоване в центрі України, на кордоні з лісостепом, на крутих берегах притоки Дніпра та річки Кам'янки. Територія, на якій розташоване місто, була заселена ще в 2 тисячолітті до н.е. Знайдені сліди поселень епохи бронзи, раннього залізного століття, могильники 7 століття, залишки староруського городища 10-13 ст. Роком заснування Житомира вважається 884-й. За легендою, свою назву місто отримало з імені дружинників київських князів Аскольда і Діра - Житомира, який відмовився служити Олегу Віщому, сховався на землі древлян і оселився на скелі при злитті річок Кам'янки і Тетерева. На древлянський землі в 945 р. спалахнуло перше в Київській Русі антифеодальне повстання, яскраво описане в Іпатіївському літописі. Древляні виступили протии непомірних поборів київського князя Ігоря і відмовилися сплачувати йому данину, після чого древлянський землі остаточно відійшли до Київської Русі. Перша згадка про Житомир у літописі відноситься до 1240 р. - у зв'язку з походом на захід військ Батия після розгрому Києва. У 1320 р. житомирська фортеця опинилася в руках литовських князів. Місцеве населення будувало оборонні споруди з підземними ходами, на залишки яких ще й понині наштовхуються будівельники. В 1399 р. війська хана Едігея нарешті розгромили банду литовського князя Вітовта і заволоділи містом. У 1444 р. Житомир одержав магдебурзьке право. Місто поступово зростало, будувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром і найбільшою спорудою був замок. У 40-х роках 16 ст. він був перебудований і укріплений за проектом місцевого зодчого Семена Бабинського. Його товсті фортечні стіни були оточені оборонним ровом, заповненим водою. В 1482 р. місто приєдналось до держави хана Менглі-Гірея. В 1559 р. Житомир стає повітовим містом з «привілеєю на повітові сейми». Польський історик Павло Клепацький стверджує, що це був період розквіту міста Житомира. Місто вело жваву торгівлю з містами Литви та Польщі і навіть з більш віддаленими містами. Після Люблінської унії 1569 р., Житомир знаходиться під владою Речі Посполитої (шляхетської Польщі). Незабаром місто стає центром староства, яке входило до складу Києвського воєводства. Але одночасно було власністю окремих польських магнатів. У 1571 р. у місті нараховувалося 117 дерев'яних будинків, у порівнянні з литовським періодом зменшилася кількість населення. Історик М.С. Грушевський на підставі вивчення літописних документів 16 століття прийшов до висновку, що в цей період в Житомирі відбувся занепад торгівлі та зменшився потік транспорту через місто. Деякі історики припускають, що це пов'язано з міграцією населення в Запорізьку Січ. Таким чином рятувалось населення від гніту польсько-католицьких магнатів і засаджуваних європейських цінностей. Житомирська біднота активно бере участь у козацько-селянських повстаннях кінця 16 - початку 17 ст. Після Андрусівскьго миру 1667 р. Житомир залишився у складі Речі Посполитої. Польща повернула Московській держави Смоленський і Чернігівські землі, староруське місто Київ, визнала возз'єднання з Московською державою Черкащини. Втративши головний адміністративний центр Києвського воєводства, Річ Посполита робить Житомир головним містом одночасно двух повітів - Київського і Жітомірського. Ця історична подія визначила розвиток міста як важливого адміністративного центру. З 1668 р. відповідно до Гржімулотовского трактату Житомір фактично є центром Київського воєводства. Тут проходять воєводський сейм польської шляхти. Конституцією Речі Посполитої Київський повіт у 1724 р. приєднаний до Житомирського. У цьому ж році посилюється окатоличування населения. На Замковой площі в 1746 р. споруджений католицький собор Софії. У 1768 р. у Житомирі відбувся суд над учасниками народно-визвольного коліівского повстання, якому згодом Тарас Шевченко присвятив поему «Гайдамаки». Три тисячі людей були страчені польською владою в с. Кодня. Конституцією Речі Посполитої 1775 р. Житомир в числі столичних міст польської корони визнаний першим після Кракова і отримує сенаторську гідність. У місті діяв цивільний та військовий уряд. Після падіння Речі Посполитої в 1793 р. Правобережжя з'єдналось з Росією, і Житомир підпав під Росію, яка тепер іменувалась Російської імперією, і в 1804 р. за указом царського уряду був офіційно затверджений адміністративним центром Волинської губернії. Невелике українське місто в різний час було місцем перебування видатних діячів вітчизняної історії. У 1802-1809 роках у Житомир неодноразово приїжджав російський вояка М.І. Кутузов. З вересня 1811 р. тут жив П.І. Багратіон, командували Подільською, а потім 2-ю Західною армією. Кур'єром для особливих доручень при штабі армії був відомий поет Денис Давидов - згодом організатор партизанського руху у війні з військами Наполеона. На початку 19 ст. почали діяти просвітницькі і культурні заклади: чоловіча гімназія, чотиреклассне повітове училище, пізніше пансіон шляхетних дівиць, бібліотека, театр, на підмостках якого виступали видатні актори М.С. Щепкін, В.Н. Давидов, Г.Н. Федотова, композитор А.Г. Рубінштейн. У 1846 р. місто відвідав Тарас Шевченко. З Житомиром пов'язані імена Собінова, Поліни Віардо, Бердяєва, Грушевського, Купріна, Волошина, Бабеля. У Житомирі народилися Святослав Ріхтер, Володимир Короленко, Сергій Корольов. Скасування кріпосного права, розвиток капіталістичних відносин сприяли перетворенню Житомира в промислово-торгівельний центр. У 1896 р. була споруджена вузькоколійна залізнична дорога Житомир - Бердичів, а під час першої світової війни широка колія зв'язала Житомир з Бердичеві і Коростенем. Житомир, як і більшість всіх українських міст, переніс події революційного 1917 р. За цей час у місті змінювалася влада 13 разів. Після громадянської війни почалися масове будівництво і реконструкція міста. Були створені Волинський чавуноливарний завод і механічний завод «Сільмаш», які згодом організувалися в машинобудівний, а пізніше в мотороремонтний завод. Почали випуск продукції нові підприємства - фабрики музичних інструментів, панчішна, лакофарбова, шліфувально-граніровочна, реконструйований меблевий комбінат, цегельні заводи, кондитерська і макаронна фабрики. Було відновлено рух поїздів, що з'єднують Житомир з Коростенем і Бердичевом, а в 1935 р. пішли поїзда по лінії Житомир-Фастів, яка пов'язувала Житомир з Києвом. Напередодні 2-ї Світової війни в Житомирі нараховувалося 62 підприємства, в місті діяло 29 медичних установ. Працювали театр, філармонія, палац піонерів, 3 кінотеатра, 4 клуба, музей. Активними провідниками культурної революції на житомирській землі були поет А. Безименскій, драматург І. Кочерга, композитори В. Косенко, Б. Лятошинський, М. Скорульскій, режисер В. Магар, фольклорист і хормейстер М. Гайдай і інші. Житомир став великим промисловим та культурним центром. 22 червня 1941 року в перші години війни місто було піддано бомбардуванню гітлерівської авіації. 9 липня фашисти ввірвалися в Житомир. Після захоплення міста почалися чорні дні окупації. Активні бойові дії на початку 1942 р. вели біля 20 підпільних груп разом з партизанськими загонами. У грудні 1943 р. місто було звільнено. За період 1957-1990 років у місті побудовані десятки промислових, транспортних, будівельних, інженерних об'єктів. Серед них - льонокомбінат, заводи хімічного волокна, верстатів-автоматів, «Промавтоматика», «Електровимірювач», металоконструкцій, м'ясокомбінат, завод лабораторного скла і др. Чісельнність зайнятих у промисловому виробництві тільки за 1968—1976 рр. Зросла вдвічі. У місті з'явилися нові вищі, середні спеціальні, науково-дослідні проектно-конструкторські організації, отримали розвиток установи культури, спорту, туризму. В результаті населення Житомира за останні 30 років (1959-1989 рр.) зросло з 105 до 300 тисяч людей. Житомир - батьківщина видатних вчених, письменників, композиторів (ботанік В.М. Арціховскій, воєноначальник Я.Б. Гамарник, історик Б.А. Кругляк, художник Д.П. Штеренберг і ін.). З містом пов'язані життя і діяльність багатьох відомих діячів науки і культури. Тут знаходяться історико-краєзнавчий музей, картинна галерея, музей природи, літературно-меморіальний музей В.Г. Короленка та меморіальний будинок-музей академіка Сергія Корольова, літературний музей Житомирщини та музей історії пожежної охорони, єдиний в Україні музей історії космонавтики. У місті встановлені пам'ятники і меморіальні дошки Тарасу Шевченку, Олександру Довженко, Борису Тену, Володимиру Короленко, Сергію Корольову, Віктору Косенко, Олегу Ольжичу, Михайлу Коцюбинському, Олександру Купріну, Олександру Сергійовичу Пушкіну, Ярославу Домбровському і багатьом іншим відомими письменникам і громадським діячам. © Times of Ukraine |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
© Times of Ukraine. All rights reserved |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Незалежний інформаційний проект The Times of Ukraine - "Таймс оф Юкрэйн" - "Таймс оф Юкрейн" - "Часи України" - "Времена Украины" |
|
|
Times of Ukraine |
|
|
При повному або частковому використанні матеріалів Times of Ukraine посилання/активне посилання на проект обов'язкове |
|
|
|
|
|
|
|
